Jun 29, 2011

Глибокий шлях чину


na karmaṇām anārambhān naiṣkarmyaṃ puruṣośnute, na ca saṃnyasanād eva siddhiṃ samadhigacchati (BhG 3.4) – "Не від непочинання вчинків здобуває муж волю від чину, і не відмовою тільки до досягнення він сягає" (Бгаґавадґі̄та̄ 3.4).

Чин доводиться робити, це обмеження волі, притаманне самому прояву. naiṣkarmyaṃ – не нечинність, а вільність від чину, від повинності його чинити. Це воля, і тому мета. Але її не досягнути відмовою від чину, його непочинанням. Бо якщо чин обмежує волю частково, то нечин, небуття усуває її цілком, скасовуючи прояв. Бо воля – це повнота можливості власної природи, всесилля.

evaṃ jñātvā kṛtaṃ karma pūrvair api mumukṣubhiḥ, kuru karmaiva tasmāt tvaṃ pūrvaiḥ pūrvataraṃ kṛtam (4.15) – "Так знаючи, чин чинили предки, бажаючи волі, отже чини чин той самий, що його предки раніше чинили. (Бгаґавадґі̄та̄ 4.15).

Предки, попередники, наставники, що бажали волі, змогли її досягнути. Пройдений ними шлях веде до мети, і задля її досягнення його можна точно повторити. Задля визволення має здійснюватися саме той і такий, правильний, визвольний, традиційний чин.

niyataṃ kuru karma tvaṃ karma jyāyo hy akarmaṇaḥ (BhG 3.8) – "Правильний чин чини, чин від нечину кращий" (Бгаґавадґі̄та̄ 3.8).

niyata означає – "доконечне потрібний, обов’язковий, правильний". Але немає смислу наказувати чин, що його й так не може не бути вчинено. Бо сам прояв є чином, і його відмова буде відмовою прояву. Тож niyata отут значить "правильний, визначений, обмежений" – не казна-який, а відповідний справжньому смислу, принципу чину. Але що таке чин?

kiṃ karma kimakarmeti kavayopy atra mohitāḥ (BhG 4.16) – "Що є чин? Що є нечин? – у цьому навіть поети не тямлять" (Бгаґавадґі̄та̄ 4.16).

Що таке карман, чин, дія? І чому тут в омані навіть знавці смислів, поети? Наче, коли щось відбувається, змінюється чи, навіть, усувається – це чин, протилежне – нечин. Але де, в чому відбивається чин? Бо рух, зміна, відокремлення може бути тільки стосовно незмінного, нерухомого, тла, простору.

karmaṇo hy api boddhavyaṃ boddhavyaṃ ca vikarmaṇaḥ, akarmaṇaśca boddhavyaṃ gahanā karmaṇo gatiḥ (BhG 4.17) – "Знайти в розумі треба смисл чину, і звичину смисл також, знайти в розумі смисл нечину, оскільки шлях чину – глибокий " (Бгаґавадґі̄та̄ 4.17).

Дослівно "те, що чину" – частку, належну чину – "треба зрозуміти" – зробити її "budh". Зрозуміти чин – значить знайти в розумі частку чину, його смисл. Розум виявляється простором чину, тим, стосовно чого він відбувається, тим повним, часткою чого він є.

Що таке чин взагалі, що є його таттвою, тотожністю, смислом? смисл не існує окремо, але тільки в співвідношенні з іншими смислами. Чин треба розуміти в зіставленні з тим, чим він не є – з нечином.

смисл виділяє, збирає більші, первісні смисли. Отож, чин треба також розуміти через відокремлення з нього складників смислу, через відхід від нього та його спотворення – звичин. Який чин у повним смислі чин, доки чин залишається чином, хоч і не повною мірою, і після чого він вже перастає бути чином? Вікарман, звичин – це viguṇaṃ karma – чин неправильний, позбавлений якості (як розбитий кухоль), змістово неповний, недочин у порівнянні зі справжнім чином. Це відхід, спотворення первісного смислу, принципу чину.

karmaṇo gatiḥ – значить "рух, хід, відбування, шлях чину". Розум – місце відбування чину, простір його руху, його шлях. Там його треба знайти. Шлях чину внутрішній, глибокий, прихований бо відбувається в глибині розуму, в зворотному напрямку від того, куди дивляться очі. Його треба знайти, обернувши увагу назад, спитавши, що насправді відбувається, коли відбувається чин?

karmaṇy akarma yaḥ paśyed akarmaṇi ca karma yaḥ, sa buddhimān manuṣyeṣu sa yuktaḥ kṛtsnakarmakṛt (BhG 4.18) – "У чині нечин хто вбачить, а чин у нечині зможе, той між людей має розум, той єдиний весь чин закінчив". (Бгаґавадґі̄та̄ 4.18).

Рухоме відбувається стосовно нерухомого. Нерухоме – простір рухомого, вміщує всі рухи та є і всередині, і зовні. Розум, нерухома основа чину,  виявляється нечином, простором чину, понадчином. Тож будь-який чин  вміщується в нечині, і нечин вміщується в будь-якому чині. sarvaṃ karmākhilaṃ pārtha jñāne parisamāpyate (BhG 4.33) – "Весь чин цілковито осягається в знанні, Па̄ртха" (Бгаґавадґі̄та̄ 4.33). Тож той, хто знайшов чин у нечині, і нечин у чині, вчинив весь чин, або: робити всякий чин, залишаючись єдиним, цілісним, не зменшуючи себе до нього. karmaṇy abhipravṛttopi naiva kiṃcit karoti saḥ (BhG 4.20) – "Навіть перебуваючи в чині, він нічого не чинить" (Бгаґавадґі̄та̄ 4.20).

Такий чин у зіставленні з нечином. Але в чим справжній смисл чину, те, без чого він вже не є чином?

yajñārthāt karmaṇo'nyatra lokoyaṃ karmabandhanaḥ, tadarthaṃ karma kaunteya muktasaṅgaḥ samācara (BhG 3.9) – "Від чину, що не задля жертви, світ цей зв’язаний чином, чин задля Того, сину Кунті, виконуй від прив’язку вільний. (Бгаґавадґі̄та̄ 3.9)

Звичин, відхід від справжнього смислу чину – це чин не для жертви. Отож, чин – це чин задля жертви. Жертва – не особливий від чину, але сам чин взагалі. Чин від початку і є жертвою, а всякий інший чин – тільки його спотворення. З цієї точки зору майже все, що називається чином сьогодні, – тільки звичин, перекручений, потворний чин, що веде свого чинника до неволі.

смисл будь-якого слова – в чині. Слова утворюються від коренів, смислом котрих є чин. Всі речі – насправді чин. Отож і кажуть про саму справу речей. Вони виникають та існують у чині й повертаються без нього в субстанцію. смисл, знайдений як чин, виявляється глибоким, внутрішнім чином (gahanā gatiḥ). Слово "енергія" означає давньогрецькою "внутрішній чин". смисл – це енергія речей.

Переклад з білоруської Їгара Кулікова.