Nov 2, 2011

Наскрізь

Єдине виявляється трисвіттям смислу, яву та чину. смисл створює небо – швидку й тонку снагу слуху, обсяг Того, простір імені. Яв створює землю, міцну й довгу снагу зору, обсяг Цього, простір образу. Чин, розкритий смислом та явом, створює обсяг поміж, снагу дотику й руху, простір чину, вітер, що віє крізь світи. Чин (karman) обробляє землю яву, кидає в поле (kṣetra) образів насіння (bīja) смислу, і під променями сонця та краплями з неба з обробленого поля зростає (vipāka) плід (phala). Знавець поля (kṣetrajña), хлібороб, повертає плід чину жертвою (yajña) небу, і задоволений остачею (śiṣṭa), залишається незв'язаним. Такий чин у колі жертви називається культурою (saṃskṛti). yajñaśiṣṭāśinaḥ santo mucyante sarvakilbiṣaiḥ – "Праведні, що харчуються залишками жертви, звільняються від усіх пороків" (Бхагавад-Гі̄та̄ 3.13). Чин передує явові, виявляється явом, але не зводиться до яву. Яв не є смислом чину, але тільки його наслідком. Смислом чину є жертва, яка повертає яв смислові по колі дару. Чин не заради плоду чину, яву, залишається вільним від закону цього довгого й міцного простору, відбуваючись наскрізь, беспосередньо в прозорій первинності свободи. karmaṇy evādhikāras te mā phaleṣu kadācana, mā karmaphalahetur bhūr mā te saṅgostv akarmaṇi – "Твоя влада тільки над чином, і ніколи над плодом чину, хай плід чину не буде твоєю причиною, не будь зв'язаний бездіяльністю" (Бхагавад-Гі̄та̄ 2.47). Чин, котрий ставить яв своєю ціллю, стає обумовленим законами яву і підпадає під владу його довгих ланцюгів причин і наслідків. yajñārthāt karmaṇo'nyatra loko'yaṃ karmabandhanaḥ – "Від чину не заради жертви цей світ пов'язаний чином" (Бхагавад-Гі̄та̄ 3.9). Позбавлений свого істинного смислу, прийнявши за смисл його вияв, він все більше опосередковується, ллючи воду своєї сили на жорна власної неволі. Чин заради плоду чину, чин не заради жертви, виключає чинника з єдиного наскрізного світу свободи. evaṃ pravartitaṃ cakraṃ nānuvartayatīha yaḥ, aghāyur indriyārāmo moghaṃ pārtha sa jīvati – "Хто не продовжує обертати закручене таким чином коло, той зломисний, игрище почуттів, дарма живе він, Па̄ртха" (Бхагавад-Гі̄та̄ 3.16). Щоб досягти одного, потрібно зробити друге, а для другого третє – така причинність обумовленого явом чину. Щоб опинитися в господі, потрібно зійти сходами, відкрити двері. Уяв пророкує довгий образний алгоритм досягнення цілі, в той час як вона може бути досягнута безпосередньо й одразу. Можна відразу опинитися біля цілі, бо вияв не владний над тим, що він зображує. Ім'я та образ є ім'ям і образом чину. Що є довгим й послідовним у просторі яву – те миттєве й одночасне в просторі смислу. Чин, вільний від служіння явові, повернувши смисл жертви, стає наскрізним і безпосереднім, необумовленим причинністю тривалості й простору. sthūla-svarūpa-sūkṣma-anvaya-arthavattva-saṃyamād bhūta-jayaḥ. tato 'ṇimādi-prādurbhāvaḥ kāya-saṃpat tad-dharma-anabhighātaś ca – "Від оволодіння смисловістю зв'язку тонкого та грубого яву відбувається перемога над (великим) буттям. Від цього – виникнення зменшення та інших здібностей, придбання (будь-якого) тіла та неушкодженість його природи "(Патанджалі. Йога-сӯтри, 3.44-45) śraddhayāgniḥ samidhyate śraddhaya huyate haviḥ – "Вірою запалюється вогонь, вірою жертвують жертву" (Р̣г-веда 10.151.1). Віра стоїть на початку мови, поєднуючи простори яву й смислу, пронизуючи все трисвіття. ahám evá vāta iva prá vāmy ārábhamāṇā bhúvanāni víśvā, paró divā pará enā pṛthivyaítāvatī mahinā sám babhūva – "Я немов вітер вію, рухаючи всі світи, більше неба, більше землі, могутністю така постала" (Р̣г-веда 10.125.8). yā niśā sarvabhūtānāṃ tasyāṃ jāgarti saṃyamī – "Що ніч для всіх істот, у тому чуйний самовладний" (Бхагавад-Гі̄та̄ 2.69). Чин жертви діється в ночі яви, в четвертому (turya) вседосяжному просторі віри, однаково близькому до будь-якого часу й місця, цілі й причини. Немає неможливого для віруючого. Переклад з білоруської Олега Жлутки.

Реліґія мови

Коли повернути в грецький алфавіт втрачену дигамму, деякі речі очевидніють – ідея перетворюється в відею, ейдоси перетворюються в ведаси, Веди. Що таке Веди? Сучасники сприймають Веди в низці святих писань: Біблії, Корану, Авести тощо. Але Веди не святе писання, хоча їм відповідають певні "тексти", що походять від р̣ші, рочіїв (поетів) ведової спадщини (традиції). Веди є śruti, "слух", підвалинно усна спадщина. Це "святе слово". Якщо простежити, у що перетворюється санскритський корінь śru в слов’янских мовах, то з нього походять "слухати", "славити", "слово" (śrava) та "слава" (śrāva). І слово "слов’яни" вертає тоді свій смисл – śravaṇaḥ, учень, що вивчає Веди, належний до ведової спадщини. Ity anuśuśruma – каже Арджуна в Бгаґавад-Ґіті – "так ми почули", що перекладають часом: "так сказано в Ведах". Святе слово, спочатку було Слово. Це говорить найважливіше нашої душі народу рочіїїв. Што це за слова? Це речиво (поезія), хвалоспіви (гімни), промовлення р̣ші в часі жертвування. Але хвалоспіви є тільки частина повноти ведової жертовної дії. Вони усно передаються як частина жертовного обряду через лінії учнівської та водночас родової наступності, що звуться śākhā, галузь. Тексти Вед належать окремим галузям спадщини. Слово veda походить від кореня vid, котрих у санскриті трі – зі значенням "відати", "знаходити" та "бути". І на санскриті, і білоруською слово веда означає знання. Яке знання може виявлятися речивом? Той стан, що в ньому створюється твір, переживається після його сприймачом. Цього неможливо досягти концепціями, графіками й таблицями, філософічними трактатами та есе. Різниця отут між "воно само" і "про нього". Речиво веде до безпосереднього, очевидного переживання знання, здобутого рочієм.
Śruti, слухання означає безпосереднє сприйняття, котре протиставляється smṛti – "запам'ятовуванню". Так зветься інша, післяведова частина спадщини, шо до неї й сягає здебільшого співчасний гіндуїзм. Smṛti – це āgama – "прихід", божественне об'явлення. Повідомлене, запам'ятоване та переказане. Але не те саме бачити вогонь самому і слухати про нього розповіді, від яких ні тепла, ні світла. Śruti є вищі за smṛti настільки, наскільки безпосереднє сприйняття вогню вище за розповіді про вогонь. У xристиянській спадщині є поділ на священне одкровення та священні перекази. Отож, весь список священних пісань – це божественне одкровення, smṛti, але ніякого відповідника śruti в інших спадщинах зовсім немає. Веди однісінькі, їх неможливо ні з чим порівняти. Веди можна перекласти й як "знаходження". Це знання, знайдене, здобуте р̣ші та виявлене ними через речиво. Ведова спадщина передає безпосереднє переживання цього знання. Різниця між śruti та smṛti – це також різниця між чинним (активним) і нечинним (пасивним) знанням. Smṛti, божественні откровення, виходять з нелюдських бутів і звертаються до обраних пророків, котрі однак повідомлюють їх смертним. Р̣ші, творців хвалоспівів, звуть у Ведах – draṣṭāraḥ, "видющі", ті, що бачать. Р̣ші самі вбачили, знайшли в собі Веди. Якщо Веди як виява виявлені обрядовою дією та хвалоспівами, то їх зміст – бачення, darśanam ведових рочіїв. І як читач речня просто опиняється там, де був його творець, так і спадкоємець Вед просто опиняється там, де були р̣ші, стає р̣ші в суттєвому вимірі. Хто такі р̣ші? Що вони знайшли? І чому важливо це передавати? yajñena vācaḥ padavīyam āyan tām anv avindann ṛṣiṣu praviṣṭām / tām ābhṛtyāvy adadhuḥ purutrā tāṃ saptarebhā abhi saṃ navante (RV X, 71, 3) – "Жертвою стег Мови вони пройшли, Її знайшли вони прониклою в р̣ші, Її сполучивши, склали різноманітно, Її сім піснярів разом славлять". Під час першої жертви р̣ші знайшли в себе мову та виявили її. Р̣ші були першими людьми, що заговорили. Веди, те, що знайшли р̣ші, є мовою. З точки зору спадкоємців спадщини, Веди є точні, без змін передані слова р̣ші. Але в Ведах Веди звуться vāk, "мова". Р̣ші – це винахідники й першовідкривачі мови, і вся мова є Веди. Це кожен звук й кожен смисл мови. Для нашчадків Веди – це священна мова, реліґія й спадщина мови, але з точки зору Вед неможна навіть сказати, що її виява та зміст є священними, бо нічого несвященного тоді шче не було. Всі люди, всі, хто говорить, є нашчадками р̣ші. Тепер людина не є людиною без мови, але колись людина стала людиною, знайшовши в собі мову. Тож Веди – це початок людства. Переклад з білоруської Їгара Кулікова.