Nov 2, 2011

Наскрізь

Єдине виявляється трисвіттям смислу, яву та чину. смисл створює небо – швидку й тонку снагу слуху, обсяг Того, простір імені. Яв створює землю, міцну й довгу снагу зору, обсяг Цього, простір образу. Чин, розкритий смислом та явом, створює обсяг поміж, снагу дотику й руху, простір чину, вітер, що віє крізь світи. Чин (karman) обробляє землю яву, кидає в поле (kṣetra) образів насіння (bīja) смислу, і під променями сонця та краплями з неба з обробленого поля зростає (vipāka) плід (phala). Знавець поля (kṣetrajña), хлібороб, повертає плід чину жертвою (yajña) небу, і задоволений остачею (śiṣṭa), залишається незв'язаним. Такий чин у колі жертви називається культурою (saṃskṛti). yajñaśiṣṭāśinaḥ santo mucyante sarvakilbiṣaiḥ – "Праведні, що харчуються залишками жертви, звільняються від усіх пороків" (Бхагавад-Гі̄та̄ 3.13). Чин передує явові, виявляється явом, але не зводиться до яву. Яв не є смислом чину, але тільки його наслідком. Смислом чину є жертва, яка повертає яв смислові по колі дару. Чин не заради плоду чину, яву, залишається вільним від закону цього довгого й міцного простору, відбуваючись наскрізь, беспосередньо в прозорій первинності свободи. karmaṇy evādhikāras te mā phaleṣu kadācana, mā karmaphalahetur bhūr mā te saṅgostv akarmaṇi – "Твоя влада тільки над чином, і ніколи над плодом чину, хай плід чину не буде твоєю причиною, не будь зв'язаний бездіяльністю" (Бхагавад-Гі̄та̄ 2.47). Чин, котрий ставить яв своєю ціллю, стає обумовленим законами яву і підпадає під владу його довгих ланцюгів причин і наслідків. yajñārthāt karmaṇo'nyatra loko'yaṃ karmabandhanaḥ – "Від чину не заради жертви цей світ пов'язаний чином" (Бхагавад-Гі̄та̄ 3.9). Позбавлений свого істинного смислу, прийнявши за смисл його вияв, він все більше опосередковується, ллючи воду своєї сили на жорна власної неволі. Чин заради плоду чину, чин не заради жертви, виключає чинника з єдиного наскрізного світу свободи. evaṃ pravartitaṃ cakraṃ nānuvartayatīha yaḥ, aghāyur indriyārāmo moghaṃ pārtha sa jīvati – "Хто не продовжує обертати закручене таким чином коло, той зломисний, игрище почуттів, дарма живе він, Па̄ртха" (Бхагавад-Гі̄та̄ 3.16). Щоб досягти одного, потрібно зробити друге, а для другого третє – така причинність обумовленого явом чину. Щоб опинитися в господі, потрібно зійти сходами, відкрити двері. Уяв пророкує довгий образний алгоритм досягнення цілі, в той час як вона може бути досягнута безпосередньо й одразу. Можна відразу опинитися біля цілі, бо вияв не владний над тим, що він зображує. Ім'я та образ є ім'ям і образом чину. Що є довгим й послідовним у просторі яву – те миттєве й одночасне в просторі смислу. Чин, вільний від служіння явові, повернувши смисл жертви, стає наскрізним і безпосереднім, необумовленим причинністю тривалості й простору. sthūla-svarūpa-sūkṣma-anvaya-arthavattva-saṃyamād bhūta-jayaḥ. tato 'ṇimādi-prādurbhāvaḥ kāya-saṃpat tad-dharma-anabhighātaś ca – "Від оволодіння смисловістю зв'язку тонкого та грубого яву відбувається перемога над (великим) буттям. Від цього – виникнення зменшення та інших здібностей, придбання (будь-якого) тіла та неушкодженість його природи "(Патанджалі. Йога-сӯтри, 3.44-45) śraddhayāgniḥ samidhyate śraddhaya huyate haviḥ – "Вірою запалюється вогонь, вірою жертвують жертву" (Р̣г-веда 10.151.1). Віра стоїть на початку мови, поєднуючи простори яву й смислу, пронизуючи все трисвіття. ahám evá vāta iva prá vāmy ārábhamāṇā bhúvanāni víśvā, paró divā pará enā pṛthivyaítāvatī mahinā sám babhūva – "Я немов вітер вію, рухаючи всі світи, більше неба, більше землі, могутністю така постала" (Р̣г-веда 10.125.8). yā niśā sarvabhūtānāṃ tasyāṃ jāgarti saṃyamī – "Що ніч для всіх істот, у тому чуйний самовладний" (Бхагавад-Гі̄та̄ 2.69). Чин жертви діється в ночі яви, в четвертому (turya) вседосяжному просторі віри, однаково близькому до будь-якого часу й місця, цілі й причини. Немає неможливого для віруючого. Переклад з білоруської Олега Жлутки.

No comments:

Post a Comment